15 лютого2023 року, до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав в Костянтинівському ЗЗСО№16 пройшов онлайн захід для учнів 8-11 класів літературно-музична композиція «Крізь пекло афганської війни »

Мета: ознайомити здобувачів освіти з трагічною сторінкою нашої історії, виховувати повагу до учасників військових подій в Афганістані, розповісти про героїв, що служили в Афганістані, віддати данину пам'яті полеглим воїнам-афганцям.

Найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім`ях, до яких прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, коханого, чоловіка. Жахлива трагедія, гинуло покоління, народжене у 60-х.    Ніколи не повернути тих, хто навіки залишився на війні, для кого вона ніколи не закінчиться. Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки крейдяний пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів — інтернаціоналістів.

        Сьогодні ми шануємо пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяємося тим хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати, а захищати. Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною політикою. Але ця компанія тривала майже 10 років і вимагала великих жертв.

Під час заходу діти  отримали відповідь на питання: Що ми знаємо про афганську війну ?, послухали оповідання Євгена Гуцала “Остання надія”.Висловили власну думку до подій минулих літ.

Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятами ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі. У спогадах, снах, думках. Вони на це заслуговують.

Вчителька історії закінчила захід таким висловом:

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати.

Вчителька історії Стародубцева І. В.