|
1. Вступне слово бібліотекаря :
Щоб написати книгу з якої ми зараз зустрінемось, треба бути поетом, мовознавцем, народознавцем, фольклористом, істориком, філософом, педагогом -на щастя, все це, є у Дмитра Білоуса - автора книги « Диво калинове. Чари барвінкові ». ця книга - це бальзам для дитячих душ, повернення їх до зацікавленого вивчення рідної мови. У своїх віршах він змальовує не тільки її красу, але й допомагає багатьом дітям краще вивчати рідну мову.
- Коли книжка « Диво калинове » побачила світ, у видавництві « Веселка » відбулася її прем'єра. Понад стотисячний тираж розійшовся майже блискавично. У 1990 році цю книгу було відзначено Державною премією України ім. Т. Г. Шевченко. Успіх книги, часті зустрічі з вчителями та учнями, величезна преса й телефонні дзвоники заохотили автора до написання нової книжки віршів - « Чари барвінкові ».
- В цій книжці читачі знайдуть загадки, шаради, метаграмми, акровірші, жарти. «Диво калинове» ! Чому диво ? Тому, що наша мова дивовижна, багата, легка, красива, співуча. « Чари барвінкові » ! Чому чари ? Тому, що наша мова чарує кожного кому не чуже відчуття краси й гармонії.
- Вірш « Рідне слово » :
Ти постаєш в ясній обнові Як пісня, линеш рідне слово. Ти наше диво калинове, Кохана материнська мова. Несеш барвінь гарячу, яру В небесну синь пташиним граєм І спивши там від сонця жару, Зеленим дихаєш розмаєм, Плекаймо в серці кожне гроно, Прозоре диво калинове, Хай квітне, пломенить червоно В сім'ї великій, вольній, новій.
- До книжок « Диво калинове » та « Чари барвінкові» він йшов усе життя. Село де він народився зветься Курмани. Це на Сумщині. Сімеєчка у його батька була, як у того Омелечка, про якого в пісні співається. « Тільки він та вона, та старий та стара, та дві Христі в намисті, та дві ляльки в колисці». Він був десятою дитиною, якраз « лялькою в колисці », коли старші вже парубкували й дівували.
- Вірш « Вогнище родинне ».
На світі білому єдине, Як у Дніпрова течія, Домашнє вогнище родинне, Оселя наша і сім'я.
Ми відтоді початки лічим, Як муж з камінням і паліччям
За звіром кидався вогонь. А жінка берегла вогонь,
Вогонь, що предки розкладали, Здобутий ними від тертя; Пожитки різні, причандали, Що перейшли з первобуття.
Й слова житейські необхідні, Що проростали, як зерня, Вогнем освічені і рідні: Горнутись, горниця, горня.
Хоч їх походження і різне -Немає в цьому дивини, Та дух Вітчизни, материзни Несуть і досі нам вони.
Слова, що доти їх не знали, Первісні, трепетні слова, Що зігрівали і єднали, -І мова врунилась жива.
В щасливі і тяжкі години -Куди б нам не стелився шлях-Не гасне вогнище родинне, В людських запалене серцях.
- Вчився Дмитро Білоус спочатку в Курманівський школі, потім у Харківський дитячій трудовій комуні ім. Ф.Е. Дзержинського. В той час цією комуною завідував відомий педагог й письменник А.С. Макаренко. В комуну часто приїжджали видатні російські та українські письменники, артисти, громадські діячі. Все це звісно не могло не вплинути на розвиток вразливого сільського хлопця.
- Неграмотно писати, неправильно говорити в товаристві, яку його оточувало, вважалося ганьбою. Заохочувалася дотепність, фантазія, кмітливість. На стіну довгого коридору вивішувалася стіннівка «Конкурс стінзадачника ». які цікаві вікторини з чарівного світу літератури ! Задачки, головоломки, загадки, ребуси, шаради. І тут же скринька для відповідей. Журі визначало переможців. Одного разу став переможцем і Дмитро.
- І ось омріяний філологічний факультет Харківського університету. Щира юнацька відданість рідному слову зближувала студентів, зігрівала серця. Філологія відкривала їм власну духовність, вдосконалювала літературні спроби.
- Вірш « Найдорожче » :
Синів і дочок багатьох народів Я зустрічав, які перетинали Гірські й морські кордони і на подив Багато бачили, багато знали.
Я їх питав із щирою душею : - Яку ви любите найбільше мову ? -І всі відповідали : - Ту, що нею Співала рідна мати колискову.
- Коли грянула війна Дмитро Білоус, закінчивши 3-й курс добровольцем їде на фронт. В бою його тяжко поранило. Після війни закінчує Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченко. Працював поет в Українському радіокомітеті, в журналах « Вітчизна », « Дніпро ». його твори для дітей друкувалися в журналах « Барвінок », « Піонер », в газеті « Зірка ». Дмитра Білоуса було нагороджено премією ім. М. Рильського.
- Понад два роки він вів мовні передачі по радіо ( « Слово про слово » ), часто брав участь і в телевізійних передачах ( « Живе слово » ). Надходило багато листів від слухачів і глядачів. І він почав писати вірші про мову. Мріяв про книжку для дорослих. Та якось батько одного з хлопчика розповів, як його син зробив у щоденнику запис « принести клумачний словник ». Замість тлумачного - клумачний. Це одразу перевернуло його задуми.
- Майнула думка треба пояснити і не тільки пояснити, а й зацікавити, щоб усі учні вчили мову. Став розповідати в віршах - біографії слів, пригоди, які траплялися з ними. В вірші вводив елементи гри, придумував шаради, акростихи, загадки.
- Вірш « Клумачний словник ».
- Жарт « Поговорили »
Здоров будь, весельчак Як живеться, мій друже ?
- Та не так, щоб і так І не дуже, щоб дуже.
- А що мозок сушить
Чи журиться та плакати ?
- Є, та що говорить,
Як нема що й балакати !
- Інсценіровка вірша « Березова каша ».
- На поетичні твори Дмитра Білоуса надійшло сила - силенна відгуків від дорослих і від дітей.
18. « « Диво калинове » залишило у мене почуття радості й гарного настрою, а на
душі було просто і легко. Та найголовніше, я гадаю, що всі вірші написані
зрозуміло і дуже просто. Читаєш їх з надзвичайною легкістю. Я уявляю як
залюбки читатимуть її молодші діти. А вірші « Злитки золоті », « Ще ж як
вірш », « Як цар повелів » та деякі інші допоможуть їм засвоїти правила
граматики. »
Інна Фролова - учениця 8 Б класу ЗОШ № 17
м. Кривий Ріг
- Вірш « Злитки золоті ».
- « Книгу « Диво калинове » прочитав за один вечір ( вірніше за одну ніч ). Вперше мені доводилося тримати в руках твори такого незвичного, простого, доступного кожному читачеві жанру. Адже « Диво калинове » окрім культури вчить підростаюче покоління щиро любити рідну мову, своїх предків, бути чесними, не забувати історію своєї країни ».
Микола Ничик, шахтар м. Новокузнецьк
21. Вірш «Святі гори».
Як Дінцеві личать ці зелені брами, Що людину кличуть у священні храми ! Святогірськ : раїни чи сокори тут ? Диво України цей донецький кут. Рай земний та й годі. Врода неймовірна. Тут сама природа - проповідь Нагірна. Місць таких пригожих не буває двох. В час навал ворожих уберіг сам Бог. Звідає той муку, звідає той горе, Хто підніме руку на Святії Гори.
22. « Чула від колег, що в деяких шкільних колективах, куди не дійшло « Диво
калинове » його переписують від руки, розмножують в такий древній спосіб.
Це свідчить про те, що книжки не лежать мертво на полицях, свідчить по її
цінність, чарівність, духовне багатство. Вона дійшла до дитячих душ ».
Тетяна Білик, вчителька с. Крюковщина Київської області
- Читання загадок, шарад, жартів « Брати ноги на плечі », « Кругла куля », « А хто я ? » та інші.
- Акровірш « Слово наше рідне ».
Роде наш красний, роде наш прекрасний,
/ншого в світі не шукаєм ми;
Дух український, вольний, незагасний
Не подолати силам зла і тьми:
£ри нової вже гримлять громи.
Слово погідне, слово наше рідне, Любим тебе ми, будем вік любить, Обрій відкрився, всім світам та видне, 2?идне як сонце, як ясна блакить; О рідне слово, хай тобі щастить !
Бібліотекар:
Друзі ! Як вам поталанило зустрітись з книгою Дмитра Білоуса « Диво калинове. Чари барвінкові ». не полінуйтесь прочитати її від початку і до кінця. Я впевнена, що ви відкриєте для себе непізнані, такі невідомі та несподівані речі. Яка духовна енергія накопичується у дитячих душах завдяки віршам українського поета Дмитра Білоуса. |
