Сценарій літературного вечора

«Тричі мені являлася любов... »

Слайд 1

Ведуча

27 серпня 1856 року народився  Великий син українського народу , поет, філософ, драматург, політичний та громадський діяч Іван Якович Франко. Цього року виповнюється 160 років із його дня народження. І саме тому наш захід присвячено цій видатній людині. 

Іван Франко... Його поезія - це бескиддя гір, скал, ущелин, уламків, могуття Карпат із дикою і вічною красою. Це плин потоків, що місцями ревучими водоспадами зриваються з висот і скал. Понад усім цим - фігура Майстра.

Від карпатських стрімких перевалів

Аж до львівських хвилястих висот

Землю краєм Франковим назвали –

Це наймення надав їй народ.

Прослухайте пісню у виконанні учня 10- А класу Вільчика Дмитра ………………………………………………………………. Та здогадайтесь самі, про що піде сьогодні мова?

Виконання пісні Дмитром.

Вірно, сьогодні ми  будемо говорить про кохання у житті І.Я.Франка.

Ведучий

Досі існує думка, що І.Франко народився 27 серпня 1856 року в Нагуєвичах, але насправді світ він побачив  25 серпня(священник Йосиф Левицький записав цю дату в  метрику хрещення). І не в Нагуєвичах, а в приліску, що називався Горою. Увага на екран( перегляд невеличкого відео про життя і творчість Івана Франка). 

Ведуча

Сьогодні ви дізнаєтесь багато цікавого , нового про Івана Франка, що допоможе розкрити перед нами  величну постать, творчо осмислити  й відтворити події, що відбувались в його житті, з’ясувати особливості пристрасних почуттів і майстерне втілення їх у збірці. Отже, сьогодні мова піде про жінок у долі І.Франка.

Ведучий

Слайд 2

 Особисте життя часто вплітається в терновий вінок життя народного. У Франка є прекрасна річ - лірична драма «Зів'яле листя». Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуттів і розумінням душі людської, що читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові лірикові, співцеві кохання і настроїв.

Ми віддали перевагу поетові - співцю кохання.

Ведуча

Кохання! Скільки неосяжного в цім єдинім слові. Який неосяжний океан в єдиній сльозі! Яке небо в єдиному погляді! Яка буря в єдиному зітханні! Яка блискавка в єдиному дотику! Яка вічність в єдиній меті.

Ведучий  

Молодість, весна і кохання! Три спокуси людського життя - три принадні сестри, прикрашені квітами,вінчають молоде чоло людини... Де тільки з'являються вони разом, там відразу вже є четверта - поезія.

Почуття кохання, можливо, як ніяке інше, прагне висловлення. Ось чому воно дуже часто дає поштовх до творчості, до самовираження. Скільки написано творів, у які поети намагалися вкласти всю силу свого почуття.

Ведуча

«Зів'яле листя». Так сорокалітній Франко назвав збірку поезій, які оповиті смутком, жалем за навіки втраченим коханням, адже... Світ без кохання - нездійснена мрія. Птаха без крил, долі присмак гіркий...

Ведучий

Коли, на вашу думку, любов може гірко плакати?(«Мікрофон»). Так, любов буває гіркою тоді, коли  вона нерозділена. Серце поета зазнало горе й радість, переживало біль і смуток. Така вже доля поета: любити і страждати привселюдно.

Ведуча

Поети відходять у вічність, залишаючи свої шедеври, сповнені гарячих почуттів і драматизму життя. Таким шедевром є збірка Івана Франка «Зів’яле листя». Доля склалася так, що жодна із жінок, яких кохав Іван Франко, не стали супутницями його життя.  Вслухайтесь  у бентежну, натхненну мелодію Франкового  слова.

Франко

Слайд 3

Ще в гімназії я влюбився був у дочку одного руського попа Ольгу Рошкевич... Наша любов тяглася 10 літ, батьки у виду були прихильні мені, надіючися, що я зроблю блискучу кар'єру, але по моїм процесі 1878 - 1879 р. заборонили мені бувати в своїм домі, а в 1880р. присилили панну вийти замуж за іншого,попа Озаркевича ( брата писательки Кобринської, чоловіка, зрештою, дуже гарного). Це був для мене тяжкий удар...

Ведучий.

Так писав  Іван  Франко до А.Кримського  16 серпня 1898р.

Франко

Не знаю...

Ох Ольго,...

Ти ніби в душу глянула мені.

І то не примха, то не випадковість,

Що я твоїх думок читаю повість...

 Ольга(пише листа до Івана Франка).

Вибачте, що користуюся цією нагодою, щоб написати до Вас кілька слів, бо не маю жодної сміливості, жодної нагоди сказати вам відкрито! Мій боже, як маю запевнити Вас, як маю присягтися, що ні на хвилину я про Вас не забувала і не забуду? Будьте певні, що у Львові або у Відні Ви завжди  зостанетесь провідною  зіркою. Любий мій Іване! Я люблю тебе всього – з твоєю бідністю, безумними планами. Я не можу жити без тебе…Але….

(Виконання   пісні «Чого являєшся мені у сні?» )

Ведучий

Їх розлучили обставини Франкового життя та воля Ольжиного батька, який не захотів видати дочку заміж за переслідуваного «соціаліста». Дізнавшись про заміжжя коханої, Франко тяжко захворів. Поет важко переживав  розлуку з коханою, сумнівався в щирості й глибині її почуттів.

Ведуча

 Він кохав її усе життя. Ідеал не перестає бути ідеалом, навіть якщо його втрачають. Коли життя переважило над розумом, усі жіночі образи стали схожими на Ольгу. Вона була його мрією, а мрії завжди залишаються мріями.

Ведучий

Слайд 4

Станіславські друзі Франка згадують   ім'я наступного кохання І.Франка  - Юзефи Дзвонковської, їхні розмови свідчать про те, що Юзефа надзвичайно вродлива, розумна дівчина з досить-таки передовими й оригінальними поглядами. На Франка шляхтянка справила сильне враження. Він оцінив її критичний розум. Після Ольги Рошкевич Юзефа була саме тією жінкою, яка могла б йти поруч, стати його дружиною.

Франко читає вірш  «Так ти одна моя правдивая любов»

Ведуча

На жаль, не вдалося виявити до цього часу ні одного листа, котрі писав Франко до неї. Про зміст цих листів можна лише здогадуватись з відповідей Франку. Адже вона юна і молода шляхтянка хворіла сухотами і життя її гасло, мов свічка. ... Відмова Юзефи вразила його. Юний Іван не знав гіркої правди

Юзефи.

Франко

 Лиш біль страшний, пекучий в серці там

Все заповнив, усю мою істоту.

Лиш біль і се страшне: бам, бам, бам.

І меркне світ довкола, і я сам

Лечу кудись в бездонну стужу й сльоту.

Ридать! Кричать! Та горло біль запер.

Вона мерла! – Ні, се я умер…

Ведучий

Слайд 5

Франко вірив, що кохання врятує його  від земних незгод. Отже, прощай, Ольго, прощаю, Юзефо! Тільки праця…. Ось що його тепер рятує.

Наступною  жінкою, яка завдала поетовому серцю щастя й  горя, радості й смутку стала  Целіна Журовська.  

(На столі лежать нерозкриті листи, Целіна на них дивиться, не відкриваючи. Входить тітка.)

Тітка

- Целіно, віддай мені ці всі листи, вони тобі зовсім не потрібні. Невже ти не бачиш, що цей Франко тобі зовсім не пара. Ти повинна вийти заміж за чоловіка із становищем, який забезпечить тебе і твоїх дітей.

Крім того, ти на державній службі і сама прекрасно знаєш, що закони Австрії не дозволяють заміжнім жінкам працювати на державній службі.

Тітка забирає листи і виходить. Із кишені витягає листа, витягає з конверта і читає.

За що, красавице, я так тебе люблю,

Що серце треплеться в грудях несамовито,

Коли приходиш ти повз мене гордовито?

За що я тужу так, і мучусь, і терплю?

Ведуча  

Згодом Целіна згадувала:

Целіна

- Іван часто приходив на пошту, передавав мені поручені листи для мене ж. Але я не відповідала на них . Він увечері, йдучи мовчки позаду, проводжав мене додому цілі місяці.

Ведуча  

Ви ніколи не промовили до нього слова. Чому?

-У мене був тоді жених, хоч тітка й не погоджувалась на нього і таки нас розлучила. А втім, мені подобалися брюнети.

Ведуча  

Так, врешті, очевидно ж хотілося згадати минуле, але правда сильніша за неї. Ясно і просто. Все міщанство цієї жінки, усе непорозуміння поета містяться у коротких словах... їй подобалися... брюнети.

Вам принесли листа.

Целіна відкриває конверт і читає

Целіна

І ти прощай! Твого ім'я

Не вимовлю ніколи я

В лице твоє не гляну!

Бодай не знала ти повік

Куди се я від тебе втік

Чим гою серця рану.

А як де хтось мене згада

Най тінь найменша не сіда

На вид твій, Квітко зів'яла!

І не блідній, і не дрожи,

А спокійнісінько скажи:

«Ні, я його не знала!»

Ведуча  

Іван Франко кохав жінок, захоплювався ними. Цінував у кожній риси: ніжність і теплоту, розум і відкрите сповідування передових демократичних ідей, таємничість і неприступність... Але повною мірою

жодному із чистих і відкритих почуттів було не суджено розвинутись. Щось-таки стояло на заваді. А загалом, це фрагмент однієї великої сповіді. Так, бо будь-яка сповідь знімає тягар із душі людини, звільняє від страждань.

Ведучий

Тричі йому «являлась любов», тричі «в руці від раю ключі держала» і тричі поет втрачав надію на щастя. Нерозділене кохання залишило по собі гіркий присмак.

(Перегляд відеокліпу  за мотивами вірша І.Франка «»Тричі мені являлася любов»)

Ведуча  

Слайд 6

У травні 1886 року І.Франко вдруге приїхав до Києва, маючи намір одружитися з Ольгою Хоружинською. Наприкінці травня відбулося вінчання у церкві колегій Ґалаґана поета із українською дворянкою

Ведучий

Ольга Федорівна була доброю матір'ю, вірною дружиною, невтомною помічницею Івана Яковича. Допомагала йому в літературній праці, видавала заснований письменником журнал «Життє і слово». На свій кошт вона опублікувала книжку І. Франка «В поті чола» і вдруге збірку «З вершин і низин». Разом з чоловіком збирала казки, легенди, писала статті.  

 Учитель(звучить лагідна мелодія)

Тож, бачимо, поети – звичайні люди, які так само переживають, страждають, кохають… Нехай доля буде прихильною до вас і подарує кожному вірне і щасливе кохання. Іван Франко говорив: «Щасливий не той, кого люблять, а той, хто любить».  Візьміть ці рядки із собою в життя. Щоб розквітли вони  добром і любов’ю, щоб проросли  в серцях , бриніли у ваших серцях  чарівною мелодією скрипки.