| Главная » Файлы » Виховна робота » Розробки позакласних заходів |
| 11.01.2017, 08:59 | |
Сценарій свята до Дня української писемності та мови «Від Нестора Літописця до ХХІ століття» Мета: Ознайомити учнів з виникненням писемності; показати красу і багатство рідної мови, її різноманітні можливості, довести, що рідна мова— це духовна святиня, найбільший і найдорожчий наш скарб; ознайомити з життям і діяльністю Нестора літописця; сприяти розширенню словникового запасу школярів, розвиткові творчих здібностей, бажанню берегти свою національну культуру; розвивати почуття національної гідності. Виховувати потребу зберігати, як святиню, все те, що пов’язує нас із рідною землею; любов до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії рідного слова. Обладнання: виставки книжок про розвиток української писемності, дитячих малюнків, висловлювання про мову; стіл, прикрашений українським рушником, проектор, презентація, записи пісень. Тип уроку: усний журнал. Перебіг заняття Напис на дошці: Найбільше і найдорожче добро в кожного народу— це його мова, ота жива схованка живого духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування. (П.Мирний). Звучить музика. Учитель: Доброго дня, діти та шановні гості! Сьогодні ми зібрались тут , в урочисто прикрашеній класній кімнаті, щоб відсвяткувати День народження рідної мови, вшанувати гідних представників нашої української культури. Діти!Перед вами на столах стоять вази з калиною . Ачому саме калина прикрашає нашу кімнату? Правильно, символами україни вважається калина та верба. В народі говорять: «Без верби і калини нема України». А які вам відомі ще українські символи? Одним із символів України є також наша мова. Українська мова красива та мелодійна. Вона знаходиться на 2 місці в Європі та на 4 у світі за своєю красою та мелодійністю. 9 листопада вУкраїні святкують День української писемності та мови. Чому саме в цей день? Адже саме тоді народився відомий Нестор Літописець, зачинатель української писемності. На фоні запису пісні учитель далі читає слова Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів. Багато наукових дискусій викликає також питання про існування писемності в українських землях. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, зброї тощо, ще за Трипільської доби. Чи це було фонетичне, чи ієрогліфічне письмо — певної відповіді дослідження поки що не дали. А з чого взагалі почалося письмо? (Відповіді дітей) І справді, все почалося, напевно, із печерних малюнків. Розгляньте їх і скажіть, про що хочуть розповісти нам наші пращури? Отже, ці малюнки виконані не просто «для душі». Вони несуть інформацію. А чи існують у наш час малюнки, які передають нам якусь інформацію?
Учень 1: О слово рідне! Пращура молитва, Громи Перуна, Велеса поля, Софія Київська—творіння Ярослава, Слов’яномовна праведна земля.
Учень 2: В мені, в тобі Бояна віщим співом Воно живе,здолавши тьму віків, Воно Мстиславича Романа голос І ратний клич Данилових полків.
Учень 3: О слово рідне! України слава! Богдана мудрість і Тараса заповіт. І гул століть, і сьогодення гомін В тобі злились, як духу моноліт.
Учень 4: О слово рідне! Мудре і прадавнє, Ти виросло з могутньої землі! Тебе валуєви жорстоко розпинали, А ти возносилось і не корилось—ні!
Учень 5: О слово рідне! Подарунок мами! І пісня ніжна, і розрада нам! Я всім на світі поділюся з вами, Та слова рідного нікому не віддам. Ведуча. Нещодавно ще одним святом поповнився наш національний календар: День української писемності та мови, який відзначаємо щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця. Тож маємо нагоду пригадати історію нашої писемності. Сторінка перша. Від кирилиці до Кобзаря. Ведуча. Слухаючи матеріал сьогоднішнього усного журналу, ви дізнаєтесь про витоки нашої мови, її місце серед інших слов'янських мов, почуєте щирі слова любові й вдячності до неї. Гробниці, кості й мумії мовчать. А слово вічне, ніби далина, Із темряви віків, де цвинтаря печать, Лиш чути письмена...
Кожна епоха приносить свої винаходи й відкриття. Найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки давали можливість зберігати й передавати істинні знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому. Отже, виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу. Проблема виникнення письма у східних слов'ян дуже складна і досі не розв'язана. Протягом багатьох років учених цікавлять такі питання: коли і як народилася слов'янська писемність, слов'янська абетка і чи мали наші предки до нього якісь інші писемні знаки?
Ведучий. Тривалий час побутувала думка, що наша писемність з'явилася лише після хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли на Русь богослужебні книги. Проте у багатьох місцях, де колись селилися наші пращури, особливо у Північному Причорномор'ї, археологи не раз знаходили на кам'яних плитах, нагробках, амфорах таємничі, незрозумілі знаки. Але питання про існування писемності в ті давні часи залишається відкритим.
Учень 1: Український народ має понад тисячолітню писемність, і почала вона складатися ще задовго до прийняття християнства. Найдавнішим письмовим повідомленням про існування писемності у слов’ян і в українців-русів є «Сказання про письмена» болгарського чорноризця Храбра, який жив на зламі IX—X століть при дворі болгарського царя Симеона. У цій книзі Храбр розповідав про два етапи розвитку слов'янського письма. Перший — коли слов'яни ще були язичниками, отож користувалися рисками й зарубками. Другий етап — після прийняття християнства, коли вони почали писати римськими й грецькими письменами. Але було це письмо "без оустроєнія", тобто не пристосоване до слов'янської мови. Учень 2: І так було до тих пір, поки великими просвітителями слов'ян —братами Кирилом і Мефодієм - не був створений алфавіт. Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня (сучасні Салоніки). Їхня мати була грекинею, а батько — болгарином, тому брати з дитинства добре знали як грецьку, так і мову солунських слов'ян. Брати Кирило та Мефодій перекладали з грецької на слов’янську мову релігійні тексти. Костянтин Філософ (Кирило) розробив слов’янську абетку, внаслідок чого його було названо «творцем слов’янського письма». Ведучий. Існує два різновиди старослов'янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов'ян) і глаголиця. Кириличний алфавіт з XI століття широко застосовується в духовній і світській літературі східних слов'ян. Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов'янські народи: український, російський, білоруський. Сучасні слов’янські алфавіти беруть початок з кирилиці—системи писемних знаків, створеної в IX ст. на основі грецького письма з додаванням кількох букв. В історії кириличного письма розрізняють такі періоди: устав, півустав, скоропис, в’язь. У середині XVI ст. у східних слов'ян виникає друкарство та друкований алфавіт, створеним і окремими змінами на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою "Апостол" була надрукована в Москві в 1564 році, в Україні у Львові - в 1574 році друкарем Іваном Федоровим. У 1708 р. за реформою, проведеною Петром І старий друкарський був замінений у світській літературі гражданським шрифтом. Внаслідок реформи було спрощено правопис і змінено склад алфавіту (деякі літери усунені, деякі замінені іншими). З XVIIІ ст. гражданський шрифт, пристосований до звукового складу української літературної мови, поширився в Україні. І нині кирилиця в основі нашого алфавіту. Слов’янським алфавітом, побудованим на основі кирилиці, користуються українці, росіяни, білоруси, болгари, серби, македонці.
Учень 1: А зараз звернімося до історії літописання і книжної справи. Започаткував книжну справу в Київській Русі князь Володимир Великий у X ст., заснував перші школи. Небувалий розквіт книжної справи стався за Ярослава Мудрого, який у 1037р., за свідченням літописця, написав книги та заснував першу державну бібліотеку.
Учень 2: Найдавнішим свідченням давності української літературної традиції є «Повість врем’яних літ» (XI—XII ст.)—памятка літератури, історії, права, етнографії, педагогіки, філософії. Започаткував цей найдавніший літопис у кінці 30-х років XI ст. Іларіон Київський, перший український митрополит. Преподобний Нестор зробив третю редакцію «Повісті врем’яних літ», над якою працював протягом 1094-1112 рр.
Учитель: Зараз ми з вами переглянемо презентацію про Нестора Літописця .
Перегляд презентації про Нестора Літописця.
Ведуча: Православна церква щорічно вшановує пам’ять преподобного Нестора 9 листопада. У церквах цього дня відбуваються відправи. Шанує церква, шанує Нестора й увесь народ український, відзначаючи 9 листопада День української писемності та мови, як день, пов’язаний з пам’яттю про Нестора Літописця. Сьогодні і ми святкуємо День української писемності та мови. Ми з вами вже знаємо, що писемність зародилася на Українській землі більше тисячі років тому. З епохи Київської Русі можна говорити й про українську літературну мову, та жива, розмовна мова українського народу набагато давніша. Зразки її збереглися у фольклорі, в ритуальних піснях, у найдавніших українських колядках про створення світу.
Сторінка друга. Українська мова серед інших слов’янських мов. Ведучий :Українська мова належить до індоєвропейської сім’ї мов і має далеких і близьких родичів серед мов народів Європи та Азії. Це, наприклад, англійська, німецька, французька, іспанська, грецька мови. Усі ці та багато інших мов, як і українська, походять від індоєвропейської мови. Нею розмовляли стародавні племена, які жили на території сучасної України приблизно 5-8 тис. років тому. Безпосереднім же джерелом української, як і інших слов’янських мов, виступає праслов’янська мова. Отже, українська мова—це мова корінного населення, яке споконвіку живе на рідній землі. Отже, дорогі друзі, ви вже знаєте, якою давньою є наша мова і розумієте, що наш з вами обов’язок—зберегти її й передати нащадкам, як найцінніший скарб.
Людське безсмертя з роду і до роду Увись росте корінням родоводу. І тільки той, у кого серце чуле. Хто знає, береже минуле, Хто вміє шанувать сучасне, - Лиш той майбутнє Вивершить прекрасне.
Учень 1: Українська мова функціонує як національна мова українського народу. За даними перепису 1989 року у складі її населення, яке становило 51,4 млн. чоловік, налічувалося 37,4 млн. українців. Рідною мовою українську вважали 32,8 млн. із них. Поза межами України українська мова в усній формі поширена в Росії, Молдавії, Білорусії, Казахстані, Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, Канаді, її можна почути навіть у країнах Латинської Америки, Австралії.
Ведуча: Ознаки української мови фіксуються в пам'ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих XI ст. Існує два погляди на зародження і розвиток української мови як окремої слов'янської:
Учень 2: 28 червня 1996 року Верховна Рада нашої незалежної держави прийняла Конституцію України—наш Основний Закон. Стаття 10 Конституції проголошує: «Державною мовою України є українська мова». В землі віки лежала мова І врешті вибилась на світ. О мово! Ніжна, колискова! Прийми мій радісний привіт! Навік пройшла пора безславна, Цвіти і сяй, моя державна!
Ведуча: В історії української мови й літератури є дві дати. Перша—1798 рік, коли були видруковані три частини поеми «Енеїда» Івана Котляревського. Це була перша книжка, написана живою народною українською мовою. Саме від цієї дати бере свій початок сучасна українська літературна мова.
Ведучий: Ще одна дата - 1840 рік, коли вперше було видано «Кобзар» Т.Г.Шевченка, який проголосив: Возвеличу малих отих рабів німих, Я на сторожі коло них поставлю слово! Ця дата може вважатися доленосною: з того часу нова українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. Па ньому були і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів.
Учень 3 ( читає вірш О.Олеся) Як довго ждали ми своєї волі слова, І ось воно співа, бринить, Бринить—співає наша мова. Чарує, тішить і п’янить. Як довго ждали ми…Уклін чолом народу, Що рідну мову нам зберіг, Зберіг в таку страшну негоду, Коли він сам стоять не міг.
Сторінка третя. Календар подій А серце б’ється, ожива, Як їх почує…
Звучить мелодія пісні "Реве та стогне Дніпр широкий'". На сцені учень зачитує дати в скорботному календарі української мови. Після кожної дати звук музики посилюється і стихає, коли звучить наступна дата. (Інсценізація може виглядати так: учениця в українському вбранні запалює свічк, а потім учень зачитує дати ) 1720 рік - російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою. 1769 рік видано розпорядження російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг /775 рік - зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1876 рік- указ царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень. 1884 рік - закрито всі українські театри. 1908 рік- вся культурна і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, "могуще визвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи". 1914 рік - російський цар Микола II ліквідує українську пресу. 1983 рік—видано постанову про посилене вивчення російської мови у школах 1989 рік—видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну, загальнодержавну, чим українську мову було відсунуто на третій план. Музика замовкає,виходить ведуча із запаленою свічкою і в цілковитій тиші читає поезію В.Самійленка «Мова».
Ведуча: У найкритичніші, найважчі моменти української історії з’являлися особистості, які рятували націю від остаточного знищення, виводили українську культуру на нові обшири, давали їй надійні крила для злету. З появою віршів Т.Шевченка українська літературна мова стала на шлях розвитку, український народ заговорив вустами свого пророка. Т.Г.Шевченко відшліфував мову, дорогоцінний діамант рідного народу. Тому В.Самійленко присвятив Т.Шевченку вірш «Мова». Діамант дорогий на дорозі лежав,- Тим великим шляхом люд усякий минав, І ніхто не пізнав діаманта того. Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, І в пилу на шляху діамант він найшов. Камінець дорогий він одразу пізнав, І додому приніс, і гарненько, як знав, Обробив, обточив дивний той камінець, І уставив його у коштовний вінець. Сталось диво тоді: камінець засіяв, І промінням ясним всіх людей здивував, І палючим огнем кольористе блищить, І проміння його усім очі сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була, І мислива рука її з пилу взяла. Полюбила її, обробила її, Положила на ню усі сили свої, І в народний вінець, як в оправу, ввела, І, як зорю ясну, вище хмар піднесла. І на злість ворогам засіяла вона, Як алмаз дорогий, як та зоря ясна. І сіятиме вік, поки сонце стоїть, І лихим ворогам буде очі сліпить. Хай же ті вороги поніміють скоріш, Наша ж мова сія щогодини ясніш! Хай коштовним добром вона буде у нас, Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас, Щоб, поглянувши сам на створіння своє, Він побожно сказав: "Відкіля нам сіє?!"
Учень 1: Мова—показник культури народу. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». Але,на жаль, сьогодні не всі люди володіють досконало рідною мовою. Причиною є використання «суржика». Говорити слід правильно, щоб відродилася і розквітла Україна, культура й мова народу. Засмічують нашу мову й іншомовні слова та терміни, які нині часто вживаються. Ще 40 років тому М.Рильський закликав полоти мовний бур’ян.
Виходить учениця та читає поезію М.Рильського «Мова». МОВА Треба доглядати наш сад Вольтер Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно в ненастанно Політь бур'ян. Чистіша від сльози Вона хан буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Прислухайтесь, як океан співає - Народ говорить. І любов, і гнів У тому гомоні морськім. Немає Мудріших, ніж народ, учителів; У нього кожне слово - це перлина, Це праця, це натхнення, це людина. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля, Не майте гніву до моїх порад І не лінуйтесь доглядать свій сад
Учень 2 Мово рідна, слово рідне! Хто нас забуває. Той у грудях не серденько, А лиш камінь має. Як ту мову тож забути Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила? От тому плекайте, діти, Рідненькую мову І учіться говорити Своїм рідним словом! Мово рідна, слово рідне, - Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, Але камінь має!
Сторінка четверта. Конкурс на знання прислів’їв та приказок про мову (учні зачитують прислів’я та приказки) Ведучий: Оголошується конкурс на знання прислів’їв та приказок про мову , який покаже, хто з вас краще знає фольклор.
Сторінка п’ята. Вікторина. Ведуча: Зараз пропоную відповісти на запитання вікторини, щоб ви могли перевірити власні знання про українську мову та писемність .
4.Доповніть ряди а) кирилиця - б) Костянтин - в) періоди історії кириличного письма: 5. Коли була видрукована перша книга в Україні? 6. Спробуйте однією фразою сформулювати думку про важливість писемності в житті народу. 7. У якому документі закріплено статус нашої мови як державної? 8. Пригадайте і назвіть твори поетів і письменників про українську мову. 9.Назвіть українських письменників, які зробили значний внесок в розвиток української мови. Учитель: Діти!Переглянемо з вами презентацію і пригадаємо їх імена. Перегляд презентації про українських письменників.
Ведуча: Отже, любі діти, ми пригадали історію виникнення писемності, відчули красу рідної мови, прослухали поезії.
Трембітна мово, музико, калино! Звучи в розмові, повсякчас звучи. Говориш ти—говорить Україна. О рідне слово, більше не мовчи! Не замовкай ніколи, рідне слово, Іскрися жартом, піснею злітай. Над нами квітни завжди веселково, Щоб сяяв щастям український край!
Звучить пісня «Молитва за мову»(музика і слова Тараса Петриненка.) Учитель: Дякую всім за увагу! Сподіваюсь , ви тепер будете пам’ятати цю дату – День народження рідної мови. Презентация Смотреть еще презентации из раздела Педагогика | |
| Просмотров: 1262 | Загрузок: 0 | | |
| Всего комментариев: 0 | |